• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Психологічна служба

Поняття про професійну деформацію особистості психолога

Спеціалісти з сучасної психології праці наголошують, що в середовищі професіоналів системи «людина-людина» має місце явище професійної деформації особистості. В загальних рисах це звуження інтересів людини до суто професійних, зрощення особистості з професійними ролями у сполученні з недорозвиненістю іншого рольового репертуару, наявність в поведінці людини компонентів неадекватного самоствердження за рахунок професійної діяльності. Професійна деформація особистості – це своєрідна реакція на опір середовища в якому відбувається професійна діяльність. Професіонали системи «людина-людина» працюють серед людей і зазнають соціального тиску, а неврахування його веде до деформації особистості. Наведемо тільки один приклад. Уявіть собі силу деформуючого впливу лестощів з боку підлеглих на особистість керівника, якщо керівник не рефлектує самої можливості маніпулювання з боку підлеглих. Явище професійної деформації особистості виявляється на естраді та в кіно в комічних постатях вчителя, міліціонера, директора, … психоаналітика.Професійна деформація особистості психолога, з одного боку, виявляється у прагненні останнього опікати клієнта все життя, бути для нього гуру, дружити з ним, а з другого боку це може виявлятися у формі комплексу переваги над клієнтами, бажання самоствердження за їх рахунок. Окремим видом професійної деформації психолога є синдром емоційного згорання, який характеризується втратою інтересу до професійної діяльності, апатією, легким депресивним станом. Профілактика професійної деформації особистості починається з усвідомлення індивідом можливості її виникнення. Для психолога-консультанта важливим фактором профілактики професійної дефор­мації є робота під опікою супервізора. Молодому психологу консультанту можуть стати у пригоді наступні поради:- необхідно чітко розгалужувати сторони своєї професійної діяльності та власного приватного життя;- у приватному житті важливо дозволити собі реалізувати різні соціальні ролі, які не пов’язані з роботою.- задоволення емоційних людських потреб психолога-консультанта у дружбі, коханні, значущих стосунках повинно відбуватися на території приватного життя, а не в сфері професійної діяльності. Висновок на перший погляд парадоксальний: чим краще налагоджене приватне життя людини, тим кращий з неї працівник. Гармонійно розвинута особистість психолога-консультанта є важливою передумовою успішності професійної діяльності. Дискусія про те, наскільки індивідуальність і особа психолога включена в психотерапевтичний процес, які головні професіонально значущі якості особи психолога-психотерапевта, де межа між приватним життям психолога і його професійною діяльністю хвилює кожного, хто планує присвятити своє життя практичної психології. На гостроту невирішених проблем указують і казуси психологічної практики, які довелося спостерігати автору цих рядків. Пропонуємо до самостійного аналізу артефакти психологічної практики:
1. Психотерапевт рекомендує клієнтці, що переживає глибоку особову кризу, зайнятися сексом з частою зміною партнерів. На його думку, це відверне від сумних думок. Захопленість психолога биологізаторскими теоріями закрила його очі на етичні аспекти людського життя.2. Психологи кидаються між сектами і духовними школами і тут же несуть почуте, і побачене там, в практику психологічної допомоги. Шкільний психолог контролює, як учні школи відвідують церкву, свято вірячи, що це входить в його обов’язок. Недолік професійної підготовки не дозволяє психологу диференціювати сфери впливу психолога і священика.3. «Чого про них турбуватися? Вони і так з жиру скаженіють» – говорить психолог про молодого наркомана. Заздрість до матеріально забезпечених клієнтів. 4.Клієнт переконує психолога спробувати наркотик. Особова незрілість психолога виступає «слабким місцем» і не дозволяє йому витримувати соціальний і моральний тиск з боку більш досвідчених в дискусіях клієнтів.
5. Виступаючи на семінарі перед колегами, психолог заявляє, що долає свій власний невроз шляхом роботи з клієнтами.На жаль, в середовищі психологів цинізм стає модним. Але я повинна відзначити, що цинічне відношення до людей несумісне з успішною кар’єрою психолога-практика.6. В телешоу психолог розголошує професійні секрети, абсолютно не піклувавшись про те, що методики і тести після цього, що оповістили, стануть непридатними.Отримання популярності за всяку ціну стало в нашій країні основною технологією паблик рилейшнз. Скандальна слава зараз влаштовує багато кого. На жаль так думають і окремі психологи. Проте, слід врахувати, що це далеко не єдина технологія. Напевно тому, що слово «честь» було вилучено з вживання ще ідеологами робочо-селянської влади. Зараз прийнято піклуватися про свій імідж, але вирішальною все одно є репутація.Світоглядні позиції формуються у людини за довго до того як вона зробить свій професійний вибір. У свою чергу професії системи «людина-людина» вимагають від виконавця особової зрілості яка не завжди буває досягнута до часу отримання диплома фахівця. До того ж у більшості людей вона досягається стихійно, без усвідомленої роботи людини над собою. Таким чином наявність диплома про вищу освіту і в той же час відсутність відповідної особової підготовки може стати великим випробуванням для молодого фахівця.Як тільки ми виявляємося віч-на-віч з клієнтом в процесі індивідуального консультування або психотерапії виникає питання: де межа між моєю особистою позицією як приватної особи і професійною позицією психолога? Особливо це торкається випадків, які підлягають недирективній психотерапії. І друге питання: чи не потрапляю я під патологізуючий вплив та чарівливість клієнта?Необхідно пам’ятати, що психологічне консультування не піддається алгоритмізації, а пошук відповідей на поставлені питання супроводжується великими витратами енергії і важкою душевною роботою. Трудність полягає в тому що у кожному окремому випадку необхідно шукати нові відповіді на ці питання.Високі моральні принципи, гуманізм, широкій світогляд, гармонійно розвинута особистість – ось основа професійної майстерності психолога.

(за матеріалами Олени Ліщинської)


Як уберегтися від синдрому емоційного та професійного вигорання

1. Чим відрізняється професійне «вигорання» від емоційного? Які фактори спричиняють обидва ці явища?Фактично – це синоніми, оскільки сам термін «емоційне» вигорання з’явився у професійній сфері. Але можна припустити, що емоційне вигорання – ширше поняття, тобто результат тривалої дії «терпимих» стресових факторів, пов’язаних передусім зі спілкуванням і напруженими ситуаціями.

2. Чи може людина сама визначити за симптомами професійне та емоційне «вигорання» і як саме? Які конкретні ознаки мають насторожити?
Симптомами професійного вигорання можуть бути:
- робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов)
- коли колишня енергійність зміняється почуттям втоми, апатії, розчарування,
- розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити-сказати
- зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності,
- спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно колег, клієнтів, часто – родини
- зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки
- поява хворобливих проявів (починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і серцем)
- небажання виконувати свої обов’язки.
- поява хворобливих проявів (починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і серцем)- небажання виконувати свої обов’язки

4.Практичні поради людям, які:
- хочуть уберегтися від синдрому «вигорання»

• Сформулюйте і пропишіть на папері ваші особисті цілі (відмінні від професійних) – і досягайте їх. Пам’ятайте, робота – це засіб, а не мета.
• Спілкуйтесь поза роботою! Знайдіть собі хобі, яке може об’єднати вас з іншими.
• Займайтесь спортом.
• Ходіть у відпустки! Відпочивайте на вихідних.
• Правильно плануйте робочий час (читайте літературу по тайм-менеджменту, можете навіть сходити на тренінг) – не «беріть» роботу додому.
• Прийміть відповідальність за свій хороший настрій (дивіться, читайте, говоріть, думайте – позитивне).
• Спробуйте поставитись до роботи, як до гри.
• Візьміть тайм-аут – максимально змініть обстановку.
• Пропишіть плюси й мінуси теперішньої роботи, це допоможе більш відсторонено і об’єктивно оцінити ситуацію.
• Якщо вирішили змінити роботу – міняйте. Але не на аналогічну в сусідньому офісі.
• Зберіть гумористичні чи філософські вислови щодо роботи і зробіть з ними плакати (наприклад, «Працювати, щоб їсти, а не їсти, щоб працювати», «Робота не вовк – в ліс не утече», «Від роботи коні мруть!», «Якщо старанно працювати 8 годин на день, можна стати керівником і працювати 12 годин на день»).
• Якщо у вас симптоми такі як депресія, синдром нав’язливих станів, психосоматичні захворювання – зверніться по кваліфіковану допомогу, оскільки зміна місця праці навряд чи буде ефективною.

4. Окрім внутрішніх резервів, які ще існують джерела відновлення життєвих сил та наснаги? Як довго може тривати ефект самолікування?Відновити людину допомагає сама природа. Саме тому відпочивати люди їздять поближче до неї – у гори, на море-річки, до лісу. Особи, які на вихідних клопочуться на присадибних ділянках і городах також менше «вигорають». Цікаво, що метод, який використовують в психотерапії – символдрама – дозволяє набратися ресурсу природи, використовуючи можливості активної уяви, розслабляючись у кріслі, не виїжджаючи з міста. Ефект «самолікування» залежить від регулярності і від правильного способу життя, пріоритетів і цінностей, про які ішлось вище.

5. Чи можливо уникнути рецидивних проявів «вигорання», чи цей процес рано чи пізно знову почнеться за циклічним природним законом?Все може бути. На жаль чи на щастя, щеплень від «вигорання» нема. Всі ці симптоми з’являються тоді, коли людина не слухає себе, залишається сліпою до того, що живе не у балансі із Собою.


Всеукраїнський день психолога вже традиційно відзначається 23 квітня. Психологія - це прикладна й академічна наука, що вивчає поведінку, психіку і психічні процеси людини. Наукова психологія постійно розвивається і є система теоретичних, експериментальних і методичних властивостей пізнання. Дослідження психічних явищ є фундаментальною основою сучасної психології. Іноді говорять, що психологія - це наука про душу, але в матеріалістичному розумінні з неї виключено дослідження самої душі, так як це поняття ніяк не вкладається в чіткі прагматичні рамки матеріалістичного світогляду. Однак психологія, як наука, і не прагне зайняти духовну нішу людської культури. Її доля - це пошук закономірностей і особливостей виникнення, формування і розвитку психічних процесів і психологічних станів людини, властивостей його психіки та поведінкових характерів. Прагнення людини підмінити властиву йому духовність психологічними доктринами, як правило, може привести його у глухий кут, проте якщо не змішувати ці два поняття, то наука психологія може виявитися вельми корисна. На практиці в багатьох областях людської життєдіяльності вже давно застосовуються численні напрацювання і спостереження, які стали доступні завдяки науці психології. Психологія вносить значний внесок у розвиток і життя сучасного суспільства. У професійне свято «День психолога» ми приєднуємося до численних привітань на адресу наших шанованих і завжди корисних психологів і бажаємо їм міцного здоров’я і простого людського щастя - частіше бути в колі люблячої родини і радіти життю, тому що воно, як відомо, прекрасне!

Успіх роботи фахівця психологічної служби, яка фіксується у плані (щорічному та щомісячному), завжди пов’язаний з усвідомленням працівником своєї ролі та місця у навчальному закладі, місії, яка допомагає чітко визначити пріоритети діяльності, цілі та завдання, і, що важливо, містять спосіб їх реалізації. Одне із основних вимог до місії полягає в тому, що вона не може бути розпливчатою та абстрактною, на зразок «здійснення психологічного супроводу», «підтримка гармонійного духовного та фізичного здоров'я людини», «психологічний супровід дитини з максимальним забезпеченням комфортних умов для подальшого розвитку і самоствердження в бурхливому морі життя», «допомогти людині бути розсудливою» тощо.

Місія має бути однозначно зрозумілою як для самого працівника психологічної служби, так і для широкого кола учасників навчально-виховного процесу, яким психолог, соціальний педагог надає послуги, з якими співпрацює чи для кого створює конкретний продукт. Помилкою вважається винесення в текст місії одразу кількох різних направлень, одна думка має бути визначальною.
Звісно, не кожна психологічна служба навчального закладу може сформулювати свої пріоритетні цілі, оскільки функціональні обов’язки працівника психологічної служби надто обширні (включають сім основних напрямків. Тоді при визначенні місії варто взяти до уваги пораду Джона Коллінза, професора Гарвардської бізнес-школи, який у якості зразка пропонує ствердження «Мета нашої діяльності – здійснювати (продукт чи послуга) для…(споживача)», а затим задати собі питання : «Чому це важливо?». Повторіть його п’ять разів і ви отримаєте п’ять різних відповідей. Тоді стане зрозуміліше, що являє собою психологічна служба та до чого прагне. Наступні питання, які можуть допомогти при створенні місії можуть бути такими: «Що буде втрачено, коли служба перестане існувати?», «Який Ваш вклад у життя навчального, виховного процесу?», «Яким чином Ви можете донести цілі та цінності служби до тих, від кого залежить її функціонування?». Однак, сама по собі грамотно сформульована місія не буде корисною, доки сам працівник, його діяльність не почне змінюватись у відповідності із стратегічним баченням. Використовуйте слова, які означають завершеність: підготувати, зменшити, збільшити, організувати, провести тощо. Уникайте слів, що змальовують процес: підтримувати, поліпшувати, посилювати, надавати, сприяти, координувати, перебудовувати.
При плануванні роботи працівникам психологічної служби рекомендуємо застосовувати критерії SMART, які можуть допомогти чітко сформулювати мету діяльності та усвідомити свою місію як фахівця у навчальному закладі:
S (specific) — конкретність: Чи конкретна ціль достатньо зрозуміла ?
М (measurable) — обчислюваність: Чи піддаються цілі обчислюванню (наприклад, який % зросту, яка кількість учасників навчально-виховного процесу задіяна? Які тенденції?)
A (area — specific) — територіальність: Чи окреслюють цілі певний регіон, район, місто (село) чи конкретний навчальний заклад, клас, групу учнів (дітей)?
R (realistic) — реалістичність: Чи приведе виконання даного плану до зрушень, передбачених цілями?
T (time-bound) — визначеність: Чи відображає ціль період часу, впродовж якого вона має бути досягнута?
План роботи працівника психологічної служби є окремим розділом (або окремі напрямки роботи включаються до окремих розділів) плану роботи навчального закладу.
На кінець першого семестру та навчального року згідно із щорічно встановлюваними термінами працівники психологічної служби подають аналітичний та статистичний звіт про діяльність психологічної служби у навчальному закладі. Звітність подається відповідно до встановленої структури та управління психологічною службою (наказ МОН України від 02.07.2009 № 616 «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України.

Поняття про професійну деформацію особистості психолога

Спеціалісти з сучасної психології праці наголошують, що в середовищі професіоналів системи «людина-людина» має місце явище професійної деформації особистості. В загальних рисах це звуження інтересів людини до суто професійних, зрощення особистості з професійними ролями у сполученні з недорозвиненістю іншого рольового репертуару, наявність в поведінці людини компонентів неадекватного самоствердження за рахунок професійної діяльності. Професійна деформація особистості – це своєрідна реакція на опір середовища в якому відбувається професійна діяльність. Професіонали системи «людина-людина» працюють серед людей і зазнають соціального тиску, а неврахування його веде до деформації особистості. Наведемо тільки один приклад. Уявіть собі силу деформуючого впливу лестощів з боку підлеглих на особистість керівника, якщо керівник не рефлектує самої можливості маніпулювання з боку підлеглих. Явище професійної деформації особистості виявляється на естраді та в кіно в комічних постатях вчителя, міліціонера, директора, … психоаналітика.
Професійна деформація особистості психолога, з одного боку, виявляється у прагненні останнього опікати клієнта все життя, бути для нього гуру, дружити з ним, а з другого боку це може виявлятися у формі комплексу переваги над клієнтами, бажання самоствердження за їх рахунок. Окремим видом професійної деформації психолога є синдром емоційного згорання, який характеризується втратою інтересу до професійної діяльності, апатією, легким депресивним станом. Профілактика професійної деформації особистості починається з усвідомлення індивідом можливості її виникнення. Для психолога-консультанта важливим фактором профілактики професійної дефор­мації є робота під опікою супервізора. Молодому психологу консультанту можуть стати у пригоді наступні поради:
- необхідно чітко розгалужувати сторони своєї професійної діяльності та власного приватного життя;- у приватному житті важливо дозволити собі реалізувати різні соціальні ролі, які не пов’язані з роботою.- задоволення емоційних людських потреб психолога-консультанта у дружбі, коханні, значущих стосунках повинно відбуватися на території приватного життя, а не в сфері професійної діяльності. Висновок на перший погляд парадоксальний: чим краще налагоджене приватне життя людини, тим кращий з неї працівник. Гармонійно розвинута особистість психолога-консультанта є важливою передумовою успішності професійної діяльності. Дискусія про те, наскільки індивідуальність і особа психолога включена в психотерапевтичний процес, які головні професіонально значущі якості особи психолога-психотерапевта, де межа між приватним життям психолога і його професійною діяльністю хвилює кожного, хто планує присвятити своє життя практичної психології. На гостроту невирішених проблем указують і казуси психологічної практики, які довелося спостерігати автору цих рядків. Пропонуємо до самостійного аналізу артефакти психологічної практики: 1. Психотерапевт рекомендує клієнтці, що переживає глибоку особову кризу, зайнятися сексом з частою зміною партнерів. На його думку, це відверне від сумних думок. Захопленість психолога биологізаторскими теоріями закрила його очі на етичні аспекти людського життя. 2. Психологи кидаються між сектами і духовними школами і тут же несуть почуте, і побачене там, в практику психологічної допомоги. Шкільний психолог контролює, як учні школи відвідують церкву, свято вірячи, що це входить в його обов’язок. Недолік професійної підготовки не дозволяє психологу диференціювати сфери впливу психолога і священика. 3. «Чого про них турбуватися? Вони і так з жиру скаженіють» – говорить психолог про молодого наркомана. Заздрість до матеріально забезпечених клієнтів. 4.Клієнт переконує психолога спробувати наркотик. Особова незрілість психолога виступає «слабким місцем» і не дозволяє йому витримувати соціальний і моральний тиск з боку більш досвідчених в дискусіях клієнтів. 5. Виступаючи на семінарі перед колегами, психолог заявляє, що долає свій власний невроз шляхом роботи з клієнтами.

На жаль, в середовищі психологів цинізм стає модним. Але я повинна відзначити, що цинічне відношення до людей несумісне з успішною кар’єрою психолога-практика.

6. В телешоу психолог розголошує професійні секрети, абсолютно не піклувавшись про те, що методики і тести після цього, що оповістили, стануть непридатними.

Отримання популярності за всяку ціну стало в нашій країні основною технологією паблик рилейшнз. Скандальна слава зараз влаштовує багато кого. На жаль так думають і окремі психологи. Проте, слід врахувати, що це далеко не єдина технологія. Напевно тому, що слово «честь» було вилучено з вживання ще ідеологами робочо-селянської влади. Зараз прийнято піклуватися про свій імідж, але вирішальною все одно є репутація.

Світоглядні позиції формуються у людини за довго до того як вона зробить свій професійний вибір. У свою чергу професії системи «людина-людина» вимагають від виконавця особової зрілості яка не завжди буває досягнута до часу отримання диплома фахівця. До того ж у більшості людей вона досягається стихійно, без усвідомленої роботи людини над собою. Таким чином наявність диплома про вищу освіту і в той же час відсутність відповідної особової підготовки може стати великим випробуванням для молодого фахівця.

Як тільки ми виявляємося віч-на-віч з клієнтом в процесі індивідуального консультування або психотерапії виникає питання: де межа між моєю особистою позицією як приватної особи і професійною позицією психолога? Особливо це торкається випадків, які підлягають недирективній психотерапії. І друге питання: чи не потрапляю я під патологізуючий вплив та чарівливість клієнта?

Необхідно пам’ятати, що психологічне консультування не піддається алгоритмізації, а пошук відповідей на поставлені питання супроводжується великими витратами енергії і важкою душевною роботою. Трудність полягає в тому що у кожному окремому випадку необхідно шукати нові відповіді на ці питання.

Високі моральні принципи, гуманізм, широкій світогляд, гармонійно розвинута особистість – ось основа професійної майстерності психолога.

(за матеріалами Олени Ліщинської)


Кiлькiсть переглядiв: 275

Новини

Календар

Попередня Квітень 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30